Пам’ятаємо.Не забудемо.
Ти кажеш,не
було голодомору?
І не було
голодного села?
А бачив ти в
селі пусту комору,
З якої зерно
вимели до тла?
Як навіть
вариво виймали з печі
І забирали
прямо із горшків.
Окрайці
виривали з рук малечі
І з торбинок
нужденних стариків?
Ти кажеш, не
було голодомору?
Чому ж
тоді,як був і урожай,
Усе суціль
викачували з двору,-
Греби,нічого людям не лишай!
А був на
нашій землі, у рідній Україні рік, коли хліб людям тільки снився.Лише в
мареннях приходив.Рік,коли такі хлопчики й дівчатка, як оце ви,не бачили хліба
у вічі.Мова сьогодні йтиме про рік 1932-1933…Рік пам’ятний.Рік незабутній.Рік
страшний.Найчорніший рік в історії України: ГОЛОДОМОР.
У світі
сталося багато страшних трагедій.Так,були різні війни,катастрофи,які забирали
життя людей.
Коли гинуть люди від
стихійного лиха,аварії літака чи
потягу,виверження вулкану- це одне.Коли люди гинуть на війні,захищаючи свою
Батьківщину від ворогів,- це інше.А коли люди гинуть від голоду- це просто
жахливо.Особливо-голоду, який створили навмисно.Ви вже знаєте, що в Україні
родючі землі і вона багата хлібом.Ще нашу Україну називали «житницею
Європи».Хіба можна уявити,що народ- хлібороб помирає від голоду? Законом
від 7 серпня 1932 року заборонялося
збирати колоски на полі навіть перед їх заорюванням.За збирання колосків звинувачений «карається не нижче п’ятьох років ув’язнення в далеких таборах з
конфіскацією майна,аж до найвищої міри покарання.
Хай світло
від свічки у небо летить,
Хоча б одну
душу зігріє в цю мить.
Щоб душа ця
загублена спокій знайшла,
І у вічність до Бога вона відійшла.
Такими зворушливими словами розпочалася година скорботи у
Сухомаячківській сільській бібліотеці. На
захід завітали представники учнівського самоврядування та учні 9 і
10 класів Сухомаячківського закладу загальної
середньої освіти 1-111 ступенів.
Зі сльозами на очах всі слухали розповідь про страшні часи
голодомору,потім переглянули виставку книг та всі разом запалили свічку пам'яті
за померлими під час голодомору.Що думали діти, коли слухали страшні розповіді
про ті часи? Я запитала про це в дівчинки- старшокласниці,яка була присутня на заході.Вона щиро відповіла:
«Я завжди цінуватиму хліб на столі і думатиму про тих, хто його колись не мав.Я
пам’ятатиму українців,яких ми називаємо «жертви голодомору» і яких я ніколи не
знала,тому я запалю свічечку на своєму вікні,щоб згадати всіх,хто загинув у ті
страшні роки»
