Рідний край

Історія Сухої Маячки.

Село бере свій початок з першої половини ХІХ століття.Виникло воно як козаче поселення і було заселене вихідцями з села  Білики,які до 1861 року були вільними.В 1859 році  на території  теперішнього села Суха Маячка проживало 103 чоловіка ( 47  чоловіків і 56 жінок).
Село Суха Маячка було Полтавської губернії,Кобеляцького повіту,Чорбівської волості.Це село розташоване за 22 км. від залізниці,село хутірське.Таке  виникнення села звязане з політикою царського міністра Столипіна.
В 1910 році в Сухій Маячці вже було 24 дрібних господарств з 134 чоловіками , які обробляли 104 десятини своєї і  чужої землі,54 відсотки господарств не займалися землеробством.Типове для зони степу.Грунт чорноземний.Лісів немає.Фауна характеризується наявністю лисиць ,зайців, диких качак та іншої дичини.
В минулому Суха Маячка такою, як сьогодні, не була.Була Суха Маячка з церквою,мировим суддею та кількома хатами.Хутори  Болобанів, Капшуків,Поберіїв,Хвостиків, Демченків та інші поліпилися на найгірших солонцюватих клаптиках землі і оточували Суху Маячку.У їхніх родословних була єдина спільна риса: злиденність,-потомственна,споконвічна.Переважна більшість селян мала невеликі наділи,що не перевищували 3-10 десятин,а багато селян мали менші наділи і жили сімями завдяки поденній роботі чи наймаючись до економій,куркулів або йдучи на заробітки до Таврії.
Майже у половини селянських дворів посівів або ж не було зовсім, або сіяли близько трьох десятин на двір.У такому становищі вихід для селян єдиний - найми.Селяни,як могли, протестували проти гноблення і вірили в те,що настав час, і земля належатиме тим,хто її оброблятиме своїми руками.
Великий Жовтень приніс хуторянам волю і землю.Всі бідняки перестали гнути спини на багатіїв, бо мали свій хліб і до хліба.Значна кількість куркульських та церковних земель була розділена між бідняками.Але не мали хуторяни спокою на землі.Вдень і вночі шастали куркульські банди, які не хотіли миритися з новими законами радянської влади.Так був створений  загін,який захищав права селян і  діяв на хуторах навколо села Суха Маячка. Очолював цей загін перший комуніст, житель села Іван Олексійович Оніпко, який у 1920 році  загинув від рук бандитів.
Комуністи і комсомольці,кількість яких зростала, вели серед селян  велику масово-політичну роботу.
В 1929 році в селі було організовано першу сільськогосподарську артіль - ТСОЗ "Маяк", в складі якої було 8 сімей.
З 1930 року  починається масовий рух за суцільну колективізацію.Було організовано до десятка обєднань:"Оборона Рад","Червоний шлях","Червоний доброволець" і "Партизан".
Зросла  і культура села.Було відкрито медпункт,семирічну школу, в кожному колгоспі були хати-читальні, один сільський  клуб.Проведено ліквідації неписьменності.
В 1939 році почато  перебудову села.Всі хутори  стали переселятися до  центрів створених колгоспів.Так виникли три села Суха Маячка,Ленінове,Оборона Рад.
Сама назва села Суха Маячка пішла від назви річки Маячка, серед якої стояв маяк.Але з часом річка висохла і залишився один Маяк.Звідси і пішла назва Маячка.
Навага гітлерівських банд перервала мирне життя радянського народу.Почалася Велика Вітчизняна війна.Понад 300 односельчан зі зброєю в руках стали на захист батьківщини. Героїчно билися сухомаячани на фронтах захищаючи честь і свободу своєї країни.За  героїзм і відвагу багатьох нагороджено орденами і медалями радянського союзу.
З 18 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року тривав окупаційний режим.За два роки окупації  було завдано великої шкоди народному господарству,майже повністю було спалено колгоспні двори.Після визволення колгоспники зразу ж взялися за відбудову господарства.
підіймалися з руїн колгоспні будівлі,виросли села.Розвивалося й  господарство, міцніла культура.У Сухій Маячці за ініціативою голови колгоспу Івана Ілліча Крижанівського було побудовано в центрі будинок культури на 420 місць.
В селі побудовано шкільне приміщення на 192 учнівських місць.Для вчителів споруджено восьмиквартирний будинок.
Отже,Суха Маячка з населеними пунктами Ленінове (Лугове) та Оборона Рад (Райдужне) стали сучасними селами своїми кадрами в галузі сільського господарства,медицини та освіти.Час змінює обличчя села.Воно росте.багатшає,квітує.

Видатні земляки,які народилися на території Сухомаячківської сільської ради.

- Ботушанська Ольга Федорівна ,1938 р.н.,Генеральний директор Одеської Національної наукової бібліотеки ім.Горького.Заслужений працівник культури України, повний кавалер орденів Княгині Ольги, кавалер ордена мистецтв і літератури Франції,ордена Нестора Літописця,проживає м.Одесса.
-Дудка Анатолій Миколайович,1947 р.н.,полковник у відставці.Працював у Генеральному штабі СРСР,проживає м.Москва.
-Проскурня Михайло Мусійович,1949 р.н.,Заслужений тренер України з боксу,Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, майстер спорту з боксу,проживає м.Полтава.
-Савчук  Іван Васильович,1945 р.н.,працював начальником РВ УМВС,начальником карного розшуку РВ УМВС у м.Одеса,проживає м.Одеса.
-Савчук Григорій Володимирович, 1955 р.н.,підполковник міліції,працював в органах МВС та СБУ м.Полтава, проживає м,Полтава.
-Савчук Анатолій Володимирович, 1957 р.н.,майор міліції,працював у карному розшуку м.Одеса,проживає м.Одеса.
-Савчук Андрій Володимирович,1962 р.н.,підполковник міліції,працював в органах МВС м.Полтава,проживає м.Полтава.
-Чечель Олексій Анатолійович,1953 р.н.,капітан 1 рангу Військово-Морського Флоту України,працював у Генеральному штабі України, заступником  начальника Науково-Дослідного інституту ЗСУ з виховної роботи,працював начальником управління Департаменту внутрішньої безпеки Національного банку України,проживає в м.Київ.